Актуальні проблеми психології, Том 2, Випуск 9 – 2015

АНОТАЦІЇ ТА ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

 Зміст випуску

 

УДК 159.923.2

Чепелєва Н.В.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Самопроектування і розвиток особистості.

Мова статті : російська

Анотація. Запропоновано тлумачення самопроектування як процесу вибудовування власної ідентичності, що базується на інтерпретації та осмисленні особистого і соціокультурного досвіду, засвоєнні культурно заданих схем самоорганізації. Самопроектування здійснюється за допомогою дискурсивних практик, які передбачають створення власних дискурсивних проектів, що виступають як вагомий чинник особистісного зростання. Показано, що основою самопроектування є спрямованість особистості на власний розвиток.

Особистісний проект представлено як осмислену версію людського буття, що великою мірою базується на процесі засвоєння соціокультурних дискурсів, які задають сценарії поведінки, а також основні вектори розвитку особистості. Самопроектування спрямовано на створення особистістю ідеальних моделей себе. Основними дискурсивними моделями особистісних проектів є наратив як створення задуму себе, ідеальної власної історії та тезаурус як створення ідеальної особистісно неповторної картини світу.

Показано роль завдань, які ставить перед собою особистість, насамперед, завдань на смисл у створенні особистісних проектів. Ці завдання спочатку спираються за соціокультурні зразки, але у процесі розвитку особистість перевизначає та довизначає їх, реконструюючи таким чином власний особистісний проект.

Визначено основні види особистісних проектів – соціально орієнтований, що базується на прийнятих у соціумі зразках та стандартах; особистісно орієнтований, який спирається на процеси самоінтерпретаії та саморозуміння та задає вектор розвитку та особистісних трансформацій; альтернативний, що передбачає створення задуму себе бажаного.

Ключові слова: самопроектування, розвиток особистості, особистісний проект, наратив, тезаурус, саморозуміння, інтерпретація.

Aktual_probl_psihol 2015, 2(9): 4-17 (pdf)


УДК 159.9.015

Бал Г.О., Мєдінцев В.О.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Теоретико-множинний метод аналізу процесів самопроектування.

Мова статті : російська

Анотація. Викладено основні ідеї розроблюваного нами теоретико-множинного методу аналізу процесів, у тому числі досліджуваних у психології, і описано процедуру його застосування. Суть методу полягає в розгляді будь-якого предмета дослідження як процесу і/або як його компонентів. Для опису процесів використовуються відображення множин, у загальному вигляді записувані як Функції : Прообрази → Образи.

У статті зазначений метод застосовано до опису процесів самопроектування, трактованого як реформування й функціонування особового проекту. Останній ми розглядаємо як психічне надбання особи, що характеризує її задум себе й сукупність процесів, які реалізують цей задум; задум себе охоплює Я-Бажане й те здійснення змісту життя, якого особа сподівається досягти завдяки реалізації Я-Бажаного. Можна вважати, що особовий проект у пропонованому трактуванні є об'єднанням особистісного й життєвого проектів (у термінах Н.В. Чепелєвої і О.О. Зарецької).

Визначено компоненти математичного простору, у якому потім розглянуто описувані відображеннями процеси самопроектування. Аналіз математичного простору проведено за трьома напрямками, пов'язаними з розглядом особового проекту відповідно як прообразу, як образу і як функції. Охарактеризовано етапи реформування особового проекту й типи особових проектів, що різняться особливостями структури етапів.

Ключові слова: самопроектування, особовий проект, задум себе, відображення, прообраз, образ, функція, математичний простір, етапи реформування особового проекту.

Aktual_probl_psihol 2015, 2(9): 18-35 (pdf)


УДК 159.923.2

Смульсон М.Л.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Самопроектування як засіб ампліфікації розвитку в старості

Мова статті : українська

Анотація. Cтаття присвячена розгляду специфіки самопроектування як інтенціонального підґрунтя саморозвитку у людей похилого віку, а також як засобу ампліфікації саморозвитку. Показано, що специфіка самопроектування у старості проявляється на всіх його етапах, а саме етапі рефлексії завдань саморозвитку, етапі визначення проекту результату, проекту процесу і відповідних технологій саморозвитку, а також критеріїв події саморозвитку. Для похилого віку є очевидним неприйнятність прискорення (акселерації) психічного розвитку, його неможливість в умовах обмеженого життєвого ресурсу. Тому можна говорити тільки про певну ампліфікацію, збагачення психічного розвитку в старості. Усвідомлене самопроектування особистості в старості передбачає самостійне прийняття рішення про напрямки такої ампліфікації на ґрунті розуміння власних інволюційних дефіцитів.

Всі указані вище етапи самопроектування потребують відповідного інтелектуального забезпечення на рівні поняттєвого мислення, тобто відрефлексованих інтелектуальних дій. Тому взаємну ампліфікацію самопроектування та інтелекту старої людини можна вважати чинником-протектором деменції при нормальному старінні. У той же час самопроектування має бути спрямоване також і на загальну реінтерпретацію ментальної моделі світу в старості.

Ключові слова: старість, нормальне старіння, самопроектування, саморозвиток, ампліфікація, ментальна модель світу.

Aktual_probl_psihol 2015, 2(9): 36-48 (pdf)


УДК 159.923.2

Лебединська І.В.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Типізація як шлях становлення культурних практик самопроектування

Мова статті : українська

Анотація. У статті особистісне самопроектування розглядається як тип культурної практики. Пропонується поняття тип культурної практики розглянути у контексті теорії «типізації» як становлення відповідного типу досвіду, конституйованого типізованими формами знання.

Вважається, що ядром сталої типіки досвіду самопроектування є доксичний досвід або габітуальні схеми інтерпретації. У дискурсивному просторі доксичний досвід функціонує як латентний рівень дискурсу, утворює дорефлексивну світоглядну систему та є чинником формування психічного габітусу. Запропоновано визнавати, що стала типіка досвіду самопроектування модифікується, коли наявні типізовані ресурси інтерпретації досвіду самопроектування стають неконгруентними новим переживанням, які виникають на шляху особистісного самопроектування.

Показано, що «семантичною матрицею» (М.Фуко) особистісного самопроектування є тисячолітня традиція раціонального ставлення людини до самої себе укорінена в культурних практиках самопроектування.

Ключові слова: типізація, практики самопроектування, доксичний досвід, габітуальні схеми інтерпретації, психічний габітус.

Aktual_probl_psihol 2015, 2(9): 49-60 (pdf)


УДК 159.923.2

Гуцол С.Ю.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Смислотворча функція міфу в контексті самопроектування особистості

Мова статті : українська

Анотація. Статтю присвячено осмисленню проблеми міфологічних складових життєвого досвіду особистості, зокрема, місця й значення міфу в процесі формування стратегій самодетермінації й самоорганізації особистості в контексті життєтворчих практик.

В основі авторської концепції лежить теза про те, що в процесі самопроектування умовою генерації нових смислів виступають як узагальнення емпіричного індивідуального досвіду особистості, так і засвоєні ззовні «готові» соціокультурні концепти, що мають міфологічну природу.

На підставі узагальнення концепцій Д.О. Леонтьєва, О.М. Лобока, А.С. Шарова представлено авторське розуміння механізму міфологічного смислотворення. Здійснено спробу «згладити» опозиційні суперечності в категоріальному відношенні «актуальне буття-в-світі» − міф. Розкрито взаємозумовленість цих категорій досвіду в процесі самоорганізації особистості.

Показано значення міфу як фактора формування особистісного проекту, розкрито його роль як «смислоносної реальності» у процесі самопроектування. Представлено аналіз смислотворчої функції міфу. Обґрунтовано розуміння смислу як імовірнісного конструкта особистісного міфу.

Розкрито ресурси міфу як об’ємного контексту для «актуального буття-в-світі»: фіксація на широкій перспективі призводить до осмислення сфери можливостей особистості, її життєвого обрію.

Ключові слова: міф, смисл, досвід, проект, «актуальне буття-в-світі», смислотворча функція, самоорганізація особистості.

Aktual_probl_psihol 2015, 2(9): 61-71 (pdf)


УДК 159.923.2 : 316.752

Зарецька О. О.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Особливості використання методів інтерв`ювання для дослідження сампроектування особистості.

Мова статті : українська

Анотація. Роботу присвячено з’ясуванню можливостей письмового інтерв’ювання щодо дослідження аксіологічних аспектів свідомості людини. Аналізуються принципи проведення інтерв’ювання, які дозволяють ініціювати пробудження активної рефлексії опитуваним власних уявлень ціннісного плану, зокрема, щодо самопроектування. Сформульовано і аргументовано переваги опитування у формі інтернет-листування щодо питань екзистенційного плану: письмовий формат відповіді, можливості комп’ютерного «нелінійного» редагування, більша свобода маневру при комп’ютерному листуванні, особливості сприйняття віртуального простору, що сприяють більш вільній комунікації, залучення опитуваного у наративну практику у письмовій формі. Аргументовано використання методики змішаного (усно-письмового), “розірваного”, поступового, гнучкого, почасти прихованого, триваючого інтерв’ю, в результаті чого можна отримати “керований” діалогічний розірваний наратив. Обговорюються переваги застосування такої методики у виховному і навчальному процесах.

Ключові слова: інтерв’ю, інтернет-листування, опитування, аксіологічний аспект, самопроектування, наратив.

Aktual_probl_psihol 2015, 2(9): 72-84 (pdf)


УДК 159.923.2

Зазимко О.В.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Дискурсивні практики збагачення часової трансспективи у самопроектуванні особистості.

Мова статті : українська

Анотація. У статті охарактеризовано дискурсивні практики збагачення часової трансспективи. Часова трансспектива означується можливістю часової децентрації людини та відтворює її життєвий хронотоп з погляду представленості і значимості власного часу та простору. Дискурсивні практики, що охоплюють часову трансспективу, містять інтерпретацію досвіду не лише з позиції сьогодення, а й минулого або майбутнього, що більшою мірою сприяє породженню власних життєвих смислів у побудові оригінального особистісного проекту. У дослідженні особлива увага приділена дискурсивним практикам (осмислення, привласнення, інтерпретації, розумінню) розкриття смислів подій власного досвіду та «відкриття смислів» досвіду Іншого. З’ясовано, що регенерування втрачених («викривлених» і «упереджених») смислів і породження нових інтенціюється емоційно-інтенсивними переживаннями, які можна класифікувати як «моменти інтенсивностей». Означені переживання є відмінними від досвіду свідомості і пробуджуються зупинкою мислення у певній трансспективній точці досвіду. Шлях утворення смислів від «моментів інтенсивностей» до породження дискурсу супроводжується практиками, які здебільшого полягають у симультанному і паралельному представленні візуалізацій. У разі відсутності подальшої їх актуалізації (наративізації), «приховані» авторські смисли можуть залишитись непред’явленими Іншому та неприсвоєними суб’єктом їх породження. Зазначено, що дискурсивні практики збагачення часової трансспективи у самопроектуванні особистості інтенсивно набуваються в юнацькому віці, коли особистість стає спроможною осягнути мінливості власного «Я». До настання юнацького віку розширення смислових орієнтирів у визначенні себе у майбутньому відбувається за рахунок інтерпретації соціальних дискурсів, які сприймаються як інші виміри простору.

Ключові слова: дискурсивні практики, особистісний проект, трансспектива, збагачення трансспективи, «моменти інтенсивностей», юнацький вік, життєвий досвід, досвід Іншого.

Aktual_probl_psihol 2015, 2(9): 85-105 (pdf)


 

УДК 159.923.2

Шиловська О.М.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Забезпеченя психологічного здоров`я дитини як можлива передумова розвитку здатності дитини до самопроектування

Мова статті : українська

Анотація. Стаття присвячена практичному дослідженню передумов розвитку здатності дитини молодшого шкільного віку до самопроектування.

В процесі теоретичного аналізу визначено, що однією із особливостей дорослості є спроможність до індивідуальної осмисленої самопобудови, що передбачає самопроектування, планування, саморозвиток тощо. Внутрішні передумови перерахованих процесів закладаються в молодшому шкільному віці, коли дитина під впливом соціокультурного середовища вчиться усвідомлювати не лише власне «Я», але й події, що відбуваються в її житті.

Зроблено припущення, що розвиток здатності дитини до самопроектування тісно пов’язаний з психологічним здоров’ям дитини, зокрема, такими його характеристиками як здатність приймати на себе відповідальність за прийняття рішень та стійкістю дитини до стресових ситуацій.

Досліджено зв’язок самопроектування з розвитком здатності приймати на себе відповідальність за прийняття рішень та розвитком здатності дитини переборювати труднощі.

Доведено, що здатність дитини приймати на себе відповідальність за прийняття рішень та стиль її реагування в стресових ситуаціях є важливими передумовами розвитку здатності до самопроектування. Однак розвиток цих складових психологічного здоров’я зумовлений впливом соціального оточення молодшого школяра.

Окреслено подальші перспективи дослідження, а саме: впливу наявності таких складових психологічного здоров’я як прийняття себе та оточуючих, відкритість переживанням та володіння хорошим рольовим розвитком на розвиток здатності до самопроектування.

Ключові слова: самопроектування, соціокультурний досвід, психологічне здоров’я, здатність приймати на себе відповідальність за прийняття рішень, стійкість дитини до стресових ситуацій

Aktual_probl_psihol 2015, 2(9): 106-118 (pdf)


УДК 159.953.5

Коваленко-Кобилянська І.Г.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Інтелектуальний розвиток у старості.

Мова статті : українська

Аннотація. Старіння населення і динаміка економічного розвитку суспільства потребує перманентного навчання людини протягом всього періоду розвитку, включаючи старість. Навчання в даному віковому періоді має ряд особливостей. Від міри адаптації до нових умов залежить стиль старіння і здоров'я (психічне і фізичне) людини.

Обговорюється проблема збереженості вищих психічних функцій у людей «третього» віку за допомогою використання віртуального навчального середовища. У статті наведено фрагменти дистанційного курсу «Інтелектуальна підтримка 50+». Особливістю дистанційного курсу є спрямованість не на отримання нових знань, а на загальну стимуляцію когнітивної сфери.

Відзначається важливість фіксації старіючою людиною проблеми зниження психічних функцій і наявність мотивації. Акцентується увага на тому, що ставлення до індивідуальної психічної збереженості в старості є показником соціальної зрілості особистості.

Ключові слова: старіння, інтелект, розвиток, віртуальне середовище навчання, самостійна робота, ефективність навчання.

Aktual_probl_psihol 2015, 2(9): 119-129 (pdf)


УДК 159.923.2

Березко І.В.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Складна життєва ситуація : зміна траєкторії саморозвитку.

Мова статті : українська

Анотація: У статті виконаний аналіз постмодерної специфіки понять «особистість», «ідентичність», «саморозуміння». Відзначено, що у періоди кризової зміни життєвих обставин процеси самоідентифікування стають більш інтенсивними. У складній життєвій ситуації суттєво змінюється і смисловий простір особистості, і її ідентичності. Проаналізовані фактори, які є каталізаторами саморозуміння в складній життєвій ситуації, її специфіка. Для аналізу процесів особистісних трансформацій в складній життєвій ситуації використані поняття наратив та ментатив. Дані дискурсивні практики мають свою специфіку, кожна з них імовірно домінує у різні періоди життя. Висунута гіпотеза, що у складній життєвій ситуації процеси наративізації призупиняються, і ментатив стає домінуючим смисловим конструктом. Проаналізовані способи репрезентації життєвого досвіду людьми, що мають досвід онкологічного захворювання. Для аналізу використані тексти, викладені у соціальних мережах у вільному доступі. Виявлено, що в процесі адаптації до складної життєвої ситуації, якою є серйозна соматична хвороба, особистість на перших етапах інтерпретації такого життєвого досвіду може відчувати тенденцію втрати авторства власного життя, знецінювати поточні ідентичності, відчувати власну безпорадність. Описано процес диференціації дисфункціональних «Я», пошуку ресурсів шляхом актуалізації ідентичностей, сформованих у попередньому досвіді «унікальними епізодами». Саме такі ідентичності у зародковому стані є головним потенціалом у процесі адаптації до складних життєвих ситуацій. Така ситуація не лише змінює ціннісний простір, але й надає можливість появи нових ідентичностей та сюжетів в житті особистості.

Ключові слова: саморозуміння, ідентичність, наратив, ментатив.

Aktual_probl_psihol 2015, 2(9): 130-141 (pdf)


УДК 159.923.2

Гудінова І. Л.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Протонаратив як ціннісно-смислова основа самопроектування в блогосфері.

Мова статті : українська

Анотація. Показано, як віртуальна реальність здатна впливати на самопроектування особистості. Подано короткий огляд нового Інтернет-жанру людської творчості у блогосфері, а саме мотиваторів та демотиваторів (протонаративів). Обґрунтовано поняття «протонаратив». Описані функції мотиваторів та демотиваторів, такі як: ціннісно-смислове регулювання при створенні особистісного життєвого проекту, оцінювання істинності моральних домен соціокультурного знання, конструювання нових реальностей та ін.

По суті, меми є досить розповсюдженою інформацією, але їх функціонування має помітні фізичні і поведінкові наслідки. Меми вважаються інформаційним благом завдяки своїй лаконічності. Такі тексти чи чужі життєві смисли, стають для віртуальної особистості близькими («естетичне чуже як забуте своє», здатне переструктурувати та естетизувати попередні переконання та все життя.

Використання протонаративів приводить до кількісних змін, а саме: конкретизації переосмисленої ситуації; підвищення емоційного рівня і самоповаги; текстова лаконічність призводить до відчуття завершеності і отримання життєвої мудрості; людина стає здатною словом допомогти іншій людині (мемотерапія); виникає відчуття гармонії і остаточної упорядкованості життєвого досвіду. Людина постає перед «обличчям культурного абсолюту», в якому задіяні вищі потенції свідомості. Людина в них продовжує шукати сенси життєвих змін. Це тексти особистого зростання, а саме, ущільнена смислова перспектива. Отже, протонаративна форма відображає життєвий досвід та свідчить словом про осмислення власного шляху.

Визначені важілі впливу протонаративів на психологію людини.

Ключові слова: мотиватор, демотиватор, протонаратив, самопроектування, віра, надія, мрія.

Aktual_probl_psihol 2015, 2(9): 142-155 (pdf)


УДК 159.923.2 : 371 : 37.04

Проскура О.В.

м.Берлін, Федеративна Республіка Німеччина (ФРН)

Януш Корчак та Яків Рєзнік досвід самопроектування

Мова статті : українська

 

Анотація. Метою статті є аналіз досвіду самопроектування особистості та втілення проекту протягом власного життя на прикладі двох непересічних особистостей – класиків педагогіки ХХ сторіччя Януша Корчака і Яківа Резніка. Ім’я Януша Корчака є сьогодні більш відомим, ніж українського психолога і педагога Яківа Резніка, однак вони обидва є яскравими представниками гуманістичної наукової і практичної педагогіки, змістом особистісного проекту яких було присвятити своє життя дітям, «віддати їм серце». Особлива увага при цьому приділялася соціологічним, психологічним, педагогічним пошукам у визначенні ролі освіти як у функціонуванні і розвитку людського суспільства, так і в практиці організації конкретних освітніх інститутів, зокрема, орієнтованих на підтримку, навчання і виховання дітей, які залишилися без батьків. В процесі реалізації особистісних проектів ними створені авторські освітні заклади, основою яких були власні концепція, теоретична система та практичний досвід.

Ключові слова: Я.Корчак, Я.Резнік, самопроектування, гуманістична педагогіка, дитинство, сирітство, дитячий будинок.

Aktual_probl_psihol 2015, 2(9): 156- 185 (pdf)